Дєвішнік

Біль у суглобах належить до найпоширеніших больових синдромів, від яких страждає людина. Він виникає внаслідок таких хвороб, як артрит, подагра, остеохондроз, радикуліт, ревматизм, ішіас, люмбаго.

НАЙПОШИРЕНІШІ ЗАХВОРЮВАННЯ СУГЛОБІВ
Артрит — це запальне захворювання суглобів, для якого характерні гіперемія, припухлість, різка хворобливість і обмеження в русі. Подагра зумовлена порушенням обміну речовин в організмі й характеризується відкладенням сечокислих солей (уратів) у кістках, хрящах, сухожиллях тощо. У разі остеохондрозу дистрофічні процеси розвиваються в кістковій та хрящовій тканині. Радикуліт — найпоширеніше захворювання периферійної нервової системи, за якого уражаються пучки нервових волокон, що відходять від спинного мозку. За ревматизму відбувається запалення сполучної тканини з переважним втягненням у запальний процес суглобів, серця, а також інших органів. Ішіас — захворювання сідничного нерва й прилеглих ділянок. Люмбаго — біль у поперековій зоні внаслідок ураження м’язів цієї ділянки, зміни міжхребцевих дисків, захворювання хребців і їхнього зв’язкового апарату. Люмбаго може виникнути також і як відображений біль у разі захворювань внутрішніх органів (нирок, гінекологічних захворювань тощо). Часто люмбаго виникає внаслідок охолодження, фізичного перенапруження, а також різних інфекцій та інтоксикацій.
У всіх випадках проявів болючого синдрому використовують болезаспокійливі засоби: як медикаментозні, так і фітозасоби.

ПРОТИБОЛЬОВЕ ХАРЧУВАННЯ
Треба сказати, що деякі рослинні продукти харчування мають виражену профілактичну та лікувальну протибольову дію. Зокрема, людям, які мають схильність до хвороб опорно-рухового апарату, потрібно щодня з’їдати ядра 2—3 волоських горіхів. Найпоширеніша їжа сучасних українців — картопля — також показана людям з кістково-суглобними порушеннями. Але тут дуже важливий спосіб приготування. 1—2 картоплини ретельно миють, обсушують, змащують олією, у декількох місцях протикають виделкою й запікають у духовці. Картоплю їдять зі шкіркою. Якщо біль і судоми — часте явище, то печену картоплю рекомендують вживати і на сніданок, і на обід. Лікувальний ефект буде повнішим, якщо до готової картоплі додати трішки нерафінованої олії, солі за смаком, зелень кропу, петрушки, ріпчастої цибулі або часнику. Дуже корисними за згаданих проблем є урюк, курага, родзинки. 1 столову ложку родзинок або 5—6 штук кураги запарюють 0,5 склянки окропу. Бажано зробити це звечора. Вранці натще випивають рідину, а через 10—15 хвилин з’їдають фрукти.
У сезон дозрівання брусниці потрібно з’їдати по 0,5—1 склянці плодів 2—3 рази на день. А на зиму запастися листям (або придбати в аптеці) й додавати його в чай по 0,5—1 чайній ложці на 1 склянку окропу і пити з медом або варенням у другій половині дня. Можна використовувати морс із плодів брусниці.
Плоди вишні й листя чорної смородини сприяють виведенню надлишку сечової й щавлевої кислот з організму, які відкладаються й спричинюють проблеми в разі артриту, подагри, ревматизму. Свіжі плоди вишні можна їсти по 75—100 г тричі на день або використовувати у формі молочного настою (3 чайних ложки залити 1 склянкою гарячого молока, настояти 2 години, приймати по 50 мл 4 рази на день). Сухі плодоніжки вишні у вигляді настою (5 чайних ложок сировини кип’ятити 5 хвилин в 1 л води, додати 100 мл вишневого соку) приймати по 200 мл 5 разів на день. Чай з листя чорної смородини (3 чайних ложки сировини залити 1 склянкою окропу й настояти 15 хвилин) приймати по 1 склянці 2—3 рази на день.
Шишкоягоди ялівцю звичайного також допомагають позбутися болю. Їх приймають так: першого дня з’їдають 4 штуки, в наступні дні додають по 1 ягоді. Доводять до 15 штук. Потім по 1 штуці на день зменшують до 4.
Плоди слив, яблук, огірків, баклажанів містять солі калію, які запобігають відкладенню в організмі сечової кислоти, а також сприяють її виведенню. Тому рекомендують з’їдати по 5—7 плодів слив, 200—250 г яблук і 150—200 г свіжих плодів огірків тричі на день. Стародавні лікарі говорили, що там, де вживають яблука, не потрібний лікар.
Особливо цінується в лікуванні й профілактиці подагри суниця лісова. Відомий ботанік Карл Лінней вилікувався від подагри завдяки тому, що вживав цю ягоду у великій кількості. З метою профілактики та лікування подагри рекомендують вживати свіжі плоди суниці (200 г тричі на день) або молочний настій з медом (до 1 склянки плодів додають 1 л холодного пастеризованого молока та 2 столові ложки меду).
У працях Вергілія й Діоскорида є рецепти щодо застосування соку зі свіжих плодів суниці натще у разі остеохондрозу й обмінного поліартриту.
У наш час також рекомендують використовувати суничний сезон у дієтичному харчуванні для профілактики й лікування порушень опорно-рухового апарату, а також для усунення болю за подагри у формі компреса з настою зі всієї рослини (2 столові ложки сировини залити 1,5 склянки окропу, настояти 20—25 хвилин, процідити).
Цілителі Полтавської області рекомендують натерти 3—4 корені петрушки кучерявої й стільки ж моркви, змішати, з’їдати по 1—1,5 столових ложки протягом дня між прийомами їжі.
Селеру бажано постійно вживати в салати. Зимою сушену селеру у великій кількості додають у всі перші страви.
Сироп із дозрілих плодів горобини звичайної (1 кг сировини кип’ятити впродовж 1—1,5 години з 600 г цукру) рекомендують по 1—2 чайні ложки для зняття подагричного болю.

ФІТОРЕЦЕПТИ ДЛЯ СУГЛОБІВ
Траву блекоти і її препарати застосовують як усередину, так і зовнішньо як болезаспокійливі й спазмолітичні засоби. Настойку трави (15 г сировини настоюють 7 днів в 100 мл спирту або горілки) приймають по 2 краплі з 1 столовою ложкою води. Олію блекоти (15 г подрібненого насіння або 30 г листя змішують зі 100 мл соняшникової олії, настоюють 8—10 днів) використовують для розтирання за подагричного болю, артриту, ревматизму. Рослина дуже отруйна, потрібно бути вкрай обережним, щоб не передозувати.
Бруньки тополі у вигляді 20% настоянки на горілці або спирті застосовують для розтирань у разі радикуліту, ревматизму, подагри.
Квітки й листя бузку звичайного у вигляді олійного екстракту (30 г сировини залити 1 л маслинової олії, настояти на сонці 1 місяць, процідити) використовувати для натирань за ішіасу, люмбаго.
Квітки бузку (бузкові чи світло-бузкові) у вигляді настоянки на 40% спирті (20 г на 500 мл горілки, настоюють 7 днів) приймати по 30—40 крапель 4 рази на день, одночасно робити компрес із цієї ж настоянки або натирати хворобливі місця.
Настоянку кори й квіток каштана кінського (50 г сировини на 0,5 л горілки або спирту) приймають по 30—40 крапель 3—4 рази на день до їди й застосовують у вигляді втирань у разі болю в суглобах, подагри, ревматизму, п’яткової шпори.
Настоянку кореня дягеля лікарського (настоянка на 20—30% спирті) використовують для натирань хворі на подагру, ревматизм і люмбаго.
Настоянку трави злинки канадської та листя полину звичайного, або чорнобилю (по 5 столових ложок кожної рослини настояти 20 днів в 1 л горілки), втирати у хворі місця багато разів на день по 5 хвилин за гострого болю в кістках.
Настій трави яглиці звичайної (3 чайні ложки сировини настоюють 2 години в 2 склянках окропу) приймають по 0,5 склянки 3—4 рази на день до їди за різних уражень суглобів.
Настоянку трави чебрецю повзучого (30—40 г на 100 мл спирту або горілки, настоюють 10 днів) рекомендують для втирання за болю в суглобах.
Сік коренеплодів топінамбура (земляної груші) приймають по 1—2 столові ложки, а настій сухих коренеплодів (3—4 столових ложки сировини настоюють 2—3 години в 1 л окропу) п’ють без цукру й обмежень (як чай або воду). Зовнішньо топінамбур застосовують для ванн (1—2 кг трави кип’ятять 10—15 хв в 10 л води). Після охолодження до 39°С приймають ванни 2—3 рази на тиждень по 15—20 хвилин за артритів, поліартритів та інших порушень опорно-рухового апарату.
Прополіс і препарати з нього у вигляді аерозолів, олійних витяжок, настоянок, настоїв з успіхом застосовуються як знеболювальний засіб. Накладають 10% настойку у вигляді пов’язок.
Корінь гадючника в’язолистого у вигляді мазі (рослину висушити, подрібнити до порошку, 1 частину порошку змішати з 4 частинами несолоного вершкового масла) використовують для втирання як болезаспокійливий засіб за ревматизму.
Скипидар сосни звичайної застосовують зовнішньо в мазях (20—25 г скипидару на 150—200 г несолоного внутрішнього жиру тварин) для розтирання як місцевий подразник, відволікальний і знеболювальний засіб. Для цих цілей використовують і лікувальні ванни із бруньками сосни (500 г сировини кип’ятять 10 хв в 5 л води, фільтрують, додають у ванну).
Шишки хмелю звичайного у вигляді мазі (1 частину порошку шишок настоюють 10 днів в 1 частині спирту й змішують із 2 частинами нагрітого несолоного вершкового масла або внутрішнього жиру) використовують зовнішньо як болезаспокійливий засіб у разі ревматичного болю, забиття.
Сік або кашка зі свіжого кореня хрону звичайного застосовують для розтирання за радикуліту, люмбаго, ішіасу, м’язового болю як ефективний болезаспокійливий засіб.
Компрес із листя берези бородавчастої дає гарний лікувальний ефект у разі болю в суглобах (будь-якого походження), що супроводжується набряком суглобів. Листя кладуть на полотно грубим шаром і прив’язують до уражених суглобів на ніч або на день і тримають доти, доки листя не зів’яне. За день цю процедуру можна робити кілька разів. Такі само компреси можна робити і з бруньок берези, попередньо змочивши їх теплою водою. Для порятунку від суглобного й подагричного болю можна робити гарячі компреси із сухого або свіжого листя берези (2—3 столові ложки сировини обливають окропом, загортають у марлю, у вигляді гарячої подушечки прикладають до болючих місць на ніч). Цю процедуру можна використовувати як самостійну і як допоміжну після інших процедур.
Для компресів використовують також квіткові кошики арніки гірської, свіже листя оману високого, свіже листя білоголовкової капусти, квіткові головки й листя конюшини лучної, квітки пижма звичайного.
Настоянку квіток кульбаби лікарської (сировину настоюють кілька днів на горілці в темному місці) добре знімає біль у суглобах. Для цього настоянкою змащують суглоби протягом 5 хвилин, поки вони не стануть гарячими. На ніч суглоби обгортають лляною, а поверх вовняною тканиною.
Настоянку квіток білої акації (свіжу сировину заливають горілкою або 96% етиловим спиртом на 1—2 см вище рівня біомаси й настоюють 2 тижні на сонці) застосовують для змащування й компресів на болючі суглоби.
1 столову ложку меду й стільки ж кухонної солі розтирають, розчиняють на водяній бані, отриману суміш втирають у болючі місця, роблять компреси.
Компреси з тертої моркви посівної (1 склянка), зубчика часнику, 0,5 склянки горілки. Суміш кладуть у марлевий мішечок, потім у целофановий і накладають на болючі місця, добре їх закутавши. Тримають теплий компрес, доки рідина не висохне. Процедуру повторюють через день. Результат помітний через 7—8 днів.
За артритів ефективно тамують біль компреси на суглоби з кашки свіжої тертої чорної редьки, а також з міцного відвару вівсяних пластівців або вівсяної соломи.
Листя лопуха обливають гарячою водою й накладають на болючі місця в різних частинах тіла. Курс лікування — 10 днів.
У селах здавна практикують лікування остеохондрозу, що супроводжується болем, ваннами із сухого листя хрону звичайного. Для цього 12 листків настоюють в 10 л окропу протягом доби. Потім 1—1,5 л цього настою наливають у теплу ванну й приймають процедуру 20—30 хв.

ЕФІРНІ ОЛІЇ — РЯТІВНИКИ
У разі тупого й гострого м’язового й суглобного болю за артриту, подагри використовують суміш для масажу — до 50 мл основи (соняшникова олія) додати по 5 крапель каюпутової, евкаліптової, імбирної або лавандової ефірної олії або по 5 крапель ялівцевої, лимонної, розмаринової, перцевої або ромашкової. Цією сумішшю масажують хворі місця двічі на день протягом двох тижнів. Потім проводять підтримувальний масаж, чергуючи з ваннами. Суміш для ванн — 4 краплі розмаринової й по 3 краплі ромашкової, майоранової або соснової ефірних олій (або 4 краплі лавандової й по 3 краплі мускатної, шавлієвої й коріандрової олій) змішати з 1/4—1/2 склянки емульгатора (молока, вершків, водного розчину меду, морської або кухонної солі), додати у ванну з водою 37—38°С. Тривалість процедури 15—20 хвилин 2—3 рази на тиждень. Кількість сеансів масажу й ванн визначає лікар.
Любов Дудченко,
кандидат біологічних наук.